?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Світ...Подорожі...Я люблю подорожувати. Навіть не просто люблю, наразі - це моє життя. Взагалі, що таке життя? Ні, не життя в цілому, а моє - власне, особисте?Мабуть, це - осмислення свого "я" у нашому величезному світі. Через історію, смаки і відчуття...Та, взагалі, навіщо філософія?
Я люблю подорожувати - це факт!
Я хочу зустрічатися, знайомитися з країнами, з містами, з місцями. Мені до вподоби, як пише Фрай: можна зрозуміти місто через його вулиці, вогні, мостові. Саме так я порозумілася з Петербургом. Це такий довжелезний мовчазний діалог. Цікава, дивно-димна суміш почуттів. Міста, каміння, що все пам'ятає... Якщо уважно слухати, можна почути, їх історію. Спочатку вони розповідають про себе, а потім вже, якщо ви досягли певного взаєморозуміння, вони можуть розповісти тобі про тебе. І це найголовніше. А, коли довго спілкуватися, ви так непомітно, стаєте друзями. І вже важко жити одне без одного.
От невеличкий приклад з життя. Я обожнюю Троїцький міст - чи не найулюбленіше моє місце в Петерубрзі. Чомусь я зрозуміла його, коли о шостій ранку йшла до консульства Фінляндії. Темно, дуже холодно, дощ і жодної людини на вулиці. Я, що змерзла, але прямую до консульства через міст, через усю Нєву, з такою "тупою" впевненістю і маленькою часткою надії. І його приреченість і, водночас, спокійне сприйняття цього недосконалого світу і себе в цьому світі...Усвідомлення міссії...Тоді ми і порозумілися.
Цей міст бачив мене дуже різною. Але на ньому завжди я знаходила спокій і рівновагу.
До речі, він поєднує не два, а чотири світи. Якщо позаду Петрівський острів, попереду материк - Марсове поле, поле Перемоги і Тріумфу, тоді зліва - Крейсер Аврора, своєрідний символ свободи, а праворуч - стрілка Васильївського острова з військово-морським музеєм, символ вічності, як на мене...І все це - Троїцький міст.
Тож тепер,
я хочу дізнатися, які з себе Іспанія і Італія. Такі, мені здається яскраві і смачні... Хочу побачити розбитий навпіл Ієрусалим, і таку сильну, нескорену, але часом нещасливу Японію (я, звичайно, не про стан економічного розвитку, а про історію і географічні особливості розташування цієї країни). Хочу відчути чудову і яскраву, але  злиденну Кубу, католичну Мексику, мусульманське Марокко...Ну, і куди ж без шаленого Нью-Йорка! І, звичайно, консервативно-відчайдушний Лондон...
І, коли в душі складається така мозаїка історій і справжніх почуттів, здається, ніби стаєш трохи мудрішим. Трохи спокійнішим. І починаєш просто і іноді мовчазно, як ці міста, усвідомлювати та сприймати світ. Такий непередбачуваний, величезний і різнобарвний.